*Кадри Київщини - що це для нас?*

​​❗️*Боляче читати, боляче бачити кадри, неможливо повірити і прийняти те, до чого людина не готова*

🔴 Перший шок — свідомість відмовляється сприймати зображення, шукає підтвердження, що це не правда. Від початку нападу росії ми переживаємо психічну травму.

🔴 Смерть — це те, що лякає найбільше, кадри смерті, які останніми днями наповнили соцмережі, — це нагадування про кріхкість життя. Невідомо, коли воно може обірватися.

🟢 Немає правильних і неправильних реакцій — у кожного свої емоції, свій спосіб справлятися з ними. Кадри отримують відгук в індивідуальному досвіді: хтось вдивляється й шукає нову інформацію, хтось уникає будь-якими засобами (вимикає сповіщення, не відкриває стрічку новин). Включаються захисні механізми: заперечення (шукати доказів «раптом це не правда, такого не може бути»), уникання надсильних емоцій тощо.

Бачити кадри з Київщині — що це для нас?

💔 Бачити правду і позбавитися останніх ілюзій (для тих, у кого вони ще залишалися), що війна — це відповідальність однієї людини, а решта жертви 

💔 Відчувати біль. Спільне горювання, оплакування об’єднує, досвід «бути поряд, мати підтримку» дає можливість пережити біль, справитися з ним.

💔 Відчувати лють. Злість, агресія протистоять страху поразки. Сьогодні енергія люті на ворога дає сили справлятися з апатією, втомою після місяця війни.

💔 Цінувати миттєвості кожного дня, кожен день, важливі стосунки — цінувати життя.

💔 Відкрито говорити про смерть — це не лише емоційно пережити і відреагувати, мати досвід прийняття («коли говориш про смерть, стає легше»), але й усвідомити себе, свій народ — «Я не один». Смерть — це те, що об’єднує, робить нас людьми, підсилює цінності. Розголошення, відкрите визнання трагедії сьогодні дає шанс нації та кожному справитися  і передати наступним поколінням не колективну травму, а пам’ять, можливість постравматичного зростання. 

💔 Глибокі переживання формують цінності — сьогодні це цінності єдності, ідентичності, майбутнього.

❗️Як підтримати тих, хто пережив зґвалтування? 

Підтримати людину, яка зазнала зґвалтування, може бути дуже важко. Пам'ятайте: те, що ви поруч і просто слухаєте - вже допомагає. 

Але слід також пам’ятати про:

🔴Ви можете переживати, що скажете чи вчините «неправильно». Або що прийняття того, що з ними сталося, може призвести до «більших проблем».

🔴Через це може виникнути (не)свідоме бажання удати, що цього не сталося. Але це найгірше, що можна зробити.

🔴Кожна людина і її трагічний досвід різняться, і потребують особливого підходу. 

‼️Найважливіше, що ви можете зробити для постраждалої/-ого, це вислухати й повірити в те, що вони говорять.

Підтримати людину, яка зазнала зґвалтування, може бути дуже важко. Пам'ятайте: те, що ви поруч і просто слухаєте - вже допомагає. 

Але слід також пам’ятати чого не варто робити:

❌Не питайте їх, чому вони нічого не сказали раніше

Існує багато причин, чому постраждалі нікому не розповідають про те, що з ними трапилося відразу 

🔻Раніше намагалися розповісти комусь, але були проігноровані або їм не повірили.

🔻Зловмисник погрожував, що він дізнається, і це повториться.

🔻Боятися та хвилюватися, що інші люди дізнаються.

🔻Почуття сорому чи провини.

🔻Переймаються, що їх засудять, звинуватять чи не повірять.

🔻Бояться того, як це може вплинути на їхні стосунки з родиною, друзями чи колегами.

🔻Хочуть удати, що цього не сталося, «заблокувати» це.

❌Не судіть їх за те, що вони робили до зґвалтування 

Ніколи не існує жодного виправдання для зґвалтування. 100% провини, сорому та відповідальності завжди лежить на гвалтівнику. Потерпілі заслуговують на підтримку.

Не має значення, як це сталося, що потерпіла робила до чи під час: чи пили алкоголь, чи були у певному одязі, чи було пізно ввечері, чи фліртували зі зловмисником чи що-небудь ще. Це не має нічого спільного з тим, що з нею сталося.

❌Не питайте, чому не намагалися втекти чи дати відсіч

Дуже часто люди, які зазнали зґвалтування, виявляють, що вони не могли рухатися чи говорити. Це одна з автоматичних реакцій організму на страх і жодним чином не означає, що вони погоджувалися на те, що відбувалося, або будь-яким чином винні.

Гвалтівники також використовують маніпуляції, погрози чи інші тактики, щоб контролювати своїх жертв. Або налякати їх, щоб вони мовчали й виконували те, що вони їм скажуть. 

❌Не судіть їх за те, як вони реагують на пережите

Немає «правильного» способу реагувати на зґвалтування. Кожен реагує по-різному.

Важливо прийняти те, як вони реагують, навіть якщо ви думаєте, що ви б відповіли не так, якби ви були на їхньому місці. Або не так, як у фільмах чи по телевізору.

❌ Не розказуйте їхню історію без їхнього дозволу

Постраждалим важко знову почати довіряти. Не зраджуйте їхню довіру, розповідаючи іншим, що з ними сталося без їхнього на те дозволу.

🙏Турбота про себе: 

підтримувати людину, яка пережила такий жахливий досвід важко. Ви можете виявити, що це також впливає на ваш стан. Пам’ятайте, що варто виділяти час і простір для себе.