Кабінет практичного психолога та соціального педагога Ніжинської гімназії №14

Індивідуальна корекційно-розвиткова робота психолога з учнями

Двадцять перше століття потребує створення такої нової школи, яка розвиває людину психологічної культури, інтелектуально розвинену, самостійну, активну, здатну до самопізнання і самореалізації, яка володіє компетентностями світового рівня, що дозволяє використовувати здобуті знання для розв’язання практичних завдань, аналізу нестандартних ситуацій та роботи, усвідомлювати особистий життєвий шлях. Для цього недостатньо в освітньому закладі практичного психолога, а треба щоб всі учасники освітнього процесу були активними та готовими до змін. Всі повинні наповнюватися новим змістом та еволюціонувати разом із розвитком науки і практики.

У сучасному світі на практичних психологів покладають великі надії. Практичні психологи мають бути творчими особистостями, новаторами ідей, майстрами володіння психолого-педагогічними технологіями, проведення психологічних тренінгів, консультантами та постійно підвищувати свій професійний і особистий рівень. Розвиток практичної психології в системі освіти, створення психологічного забезпечення навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах пов’язані насамперед з нагальними потребами суспільства й школи та з необхідністю її гуманізації. Звернення до особистості дитини, її індивідуальності потребує розробки професійних засобів психологічного супроводу всіх процесів, які відбуваються в освіті. Психологічну службу системи освіти необхідно розглядати як багаторівневу організаційну систему, яка включає основні структурні одиниці й забезпечує надання ефективної психологічної допомоги всім учасникам навчально-виховного процесу. Спектр завдань на різних рівнях функціонування цієї системи має бути диференційним. При цьому цільовий напрям діяльності психологічної служби залишається єдиним.

Концепцією Нової української школи одним із державних пріоритетів в освіті визначено особистісно орієнтоване навчання і виховання, що вимагає психологізації навчально-виховного процесу шляхом підвищення психологічної компетентності адміністрації, педагогів, батьків. Значна роль у вирішенні цього завдання належить психологічній службі системи освіти. Шкільний психолог є своєрідною сполучною ланкою між педагогами, батьками та дітьми. Психолог допомагає дитині набути і засвоїти соціальний досвід через усвідомлення своєї поведінки і побудувати власну позицію - це допомагає дитині виробляти усвідомлене сприйняття світу. Головною позицією психолога є створення умов життєвих систем і вибір цих систем для дітей. При спільній роботі психолога і педагогів у дитини формуються умови для створення особистісної позиції, усвідомлення власного «я», впевненість у собі та вміння формувати власну думку. Саме шкільний психолог може виявити причини неуспішності, розгальмованості або агресивності дитини.

Психологічні служби, як складові державної системи охорони психічного та соціального здоров’я громадян, покликані надавати соціальну і психологічну допомогу особистості не тільки у кризові моменти її життя, а й у процесі розвитку і саморозвитку. При цьому мова йде про кваліфіковану допомогу, допомогу, що здійснюється на наукових засадах і має на меті захист особистості, її честі і гідності, сприяння її повноцінному розвиткові і саморозвиткові .

Специфіка психологічної допомоги полягає передусім у зменшенні гостроти переживань, рівня психоемоційної напруги особистості; корекції її ставлень, настанов, відношень, уявлень; формуванні нових і розвиток існуючих нахилів, здібностей, умінь і компетенцій, які покращать процес адаптації людини до мінливих умов природного і соціального середовища. Уся ця робота ґрунтується на глибокому розумінні законів психічного життя людини, сутності психічних явищ і процесів, застосуванні специфічних психологічних методів впливу на іншу людину.

Розвиваюча діяльність психолога орієнтована на створення соціально-психологічних умов для цілісного психологічного розвитку учнів, а психокорекційна — на вирішення в процесі такого розвитку конкретних проблем навчання, поведінки або психічного самопочуття. Вибір конкретної форми визначається результатами психодіагностики. Перша форма більшою мірою орієнтована на «психологічно благополучних» учнів, рівень розвитку й актуальний стан яких дозволяє їм вирішувати досить складні психологічні завдання. Друга форма дозволяє працювати із психологічними проблемами, які виявлені в навчанні, поведінці (спілкуванні) або внутрішньому психологічному стані учнів. Вона орієнтована на роботу із групою «психологічно неблагополучних» учнів. Корекційно-розвиваючу роботу я розглядаю як основний напрямок роботи психолога з дітьми й підлітками. Діагностика є основою для її правильної організації, інші форми — доповнюють або замінюють її при необхідності. Головний принцип, що лежить в основі її змістового наповнення й організації, — цілісність, тобто, зміст корекційно-розвиваючої роботи повинен забезпечувати цілісний вплив на особистість дитини або підлітка. У психолога, природно, є уявлення про те, у якій саме сфері психічного світу учня локалізується проблема, так само як йому відомі різні наукові уявлення про вікові потреби й особливості. Однак, працювати треба з усією особистістю в цілому, у всій розмаїтості її пізнавальних, мотиваційних, емоційних і інших проявів.

В умова НУШ сучасні учні потребують індивідуальних корекційно-розвиткових занять. Тому у нашій гімназії систематично проводяться такі заняття з учнями. Для кожного учня розроблені свої заняття. Кожне заняття включає елементи арт-терапії. Арт-терапія допомагає встановлювати відносини між людьми. За допомогою мистецтва людина не тільки виражає себе, але і більше дізнається про інших. Арт-терапія дозволяє пізнавати себе і навколишній світ. У художній творчості людина втілює свої емоції, почуття, надії, страхи, сумніви і конфлікти. Відбувається це на несвідомому рівні, і людина дізнається про себе багато нового. Арт-терапія розвиває творчі можливості. Під час занять арт людина може відкрити в собі невідомі раніше таланти. Заняття арт-терапією дає людині можливість зміцнити свою пам'ять, розвинути увагу, мислення і навички прийняття рішень. За своєю природою ця методика радикальна, адже вона дозволяє розкрити внутрішні сили людини.

Дає значний позитивний емоційний заряд, формує активну життєву позицію, впевненість у своїх силах. Отже це:

1. Маскотерапія - метод, який передбачає переклад проблем і переживань людини в маски.

2. Відеотерапія. Людина переглядає відео і як би проектує свій власний образ на образ героя, співпереживаючи йому, шукаючи разом з ним шляхи вирішення проблеми і оцінюючи поведінки і емоції.

3. Ліплення. Робота з глиною або іншими пластичними матеріалами підходить тим, хто знаходиться в стані стресу. Створення об`ємних образів дозволяє більш ефективно висловити емоції і почуття.

4. Кольоротерапія. Метод має на увазі вплив різних кольорів, кожен з яких може надавати певний вплив на свідомість і стан людини.

5. Пісочна терапія. Робота з піском відмінно заспокоює.

6. Ігротерапія. За допомогою гри теж можна виявити проблеми і скорегувати поведінку.

7. Казкотерапія. Емоції, стан, переживання і почуття проектуються на головних героїв казки.

8. Фототерапія. Це може бути робота з готовими знімками або створення своїх власних.

9. Музикотерапія. Відомо, що музика може впливати на почуття, емоції і стан людини.

10. Ізотерапія - це малювання. За допомогою малюнка можна висловити і оцінити думки, почуття і емоції.

11. Танцювальна терапія. Танець допомагає не тільки висловити переживання та емоції, а й розслабитися.

12. Драматерапія. Розігруючи який-небудь сюжет, можна вжитися в образ і оцінити свій стан.

13. Сміхотерапія.

Значення арт-терапії:

· Це відмінний засіб боротьби зі стресом. Якщо ви відчуваєте, що починаєте «закипати», то візьміть аркуш паперу і фарби і починайте малювати.

· Це прекрасна можливість краще пізнати себе самого.

· Арт-терапія допомагає зрозуміти навколишній світ.

· Даний метод може допомогти розвинути творчі здібності та виявити таланти.

· Багатьом арт-терапія допомагає підвищити самооцінку і стати впевненішим.

· Метод допомагає адаптуватися до нових умов життя, до нових людей.

Система арт-терапевтичних занять, як одна з інноваційних форм індивідуальної роботи, дозволяє розв’язати ряд наступних педагогічних задач, а саме:

- корекційні – достатньо успішно коректується образ “Я”, який раніше міг бути деформованим, покращується самооцінка, зникають неадекватні форми поведінки, налагоджуються способи взаємодії з іншими людьми. Позитивні результати можуть бути досягнені в роботі з деякими відхиленнями у розвитку емоційної та вольової сфери дитини, оскільки арт-терапевтичні техніки застосовуються для корекції тривожності, агресивності, страхів, сором’язливості та гіперактивності молодших школярів. Діти вчаться вербалізації емоційних переживань, відкритості у спілкуванні, спонтанності. В цілому відбувається особистісний та творчий розвиток дитини, набирається досвід нових форм діяльності та поведінки, формуються вміння та навички емоційно-вольової саморегуляції;

- психотерапевтичні – “лікувального” ефекту можна досягнути завдяки тому, що у процесі творчої діяльності створюється атмосфера емоційної теплоти, доброзичливості, емпатійного спілкування, визнання цінності особистості іншої людини, її почуттів та переживань. Відчуття психологічного комфорту, захищеності, радості та успіху мобілізує цілющий потенціал емоцій;

- діагностичні – арт-терапія дозволяє отримати унікальні дані про індивідуальні особливості розвитку учня, його психічний та емоційний стан. Це коректний спосіб спостереження за дитиною під час навчальної та позакласної діяльності, що дає змогу краще дізнатися про її інтереси, цінності, побачити внутрішній світ, відчути її неповторність та особистісну своєрідність, виявити проблеми, що підлягають спеціальній корекції. В процесі занять легко проявляється характер міжособистісних стосунків і реальне становище кожного учня у колективі, розкриваються деякі закономірності найближчого соціального оточення;

- розвивальні – завдяки використанню різноманітних форм художньої експресії виникають умови, за яких кожна дитина переживає успіх в даній діяльності, оскільки побічним результатом арт-терапії зазвичай є почуття задоволення, що виникає в результаті виявлення прихованих талантів. Це не лише розвиває художні здібності, а й підвищує самооцінку дитини, сприяє виникненню віри у власні сили, почуттю гідності та самоповаги.