РЕАГУЙТЕ НА СИГНАЛИ ТРИВОГИ!

По всій країні лунають сигнали тривоги. Українські сім’ї змушені ховатися у підвалах та бомбосховищах, рятуючи своїх дітей.  

Якщо у перші дні під час звук сирени люди негайно шукали укриття, спускалися у сховища, то з часом все більше людей починає ігнорувати сигнал небезпеки, продовжуючи займатися звичними справами. 

Ситуацію ускладнює ще й те, що психологічно мало хто був готовий до війни, а тим більше до тривалих обстрілів, облоги, тривалого перебування у сховищах.

Не випробовувайте долю і завжди реагуй на сирену.

Реакції збайдужілості до небезпеки виникають внаслідок:

• Звикання. Сирени звучать десятки разів на день, проте обстрілів чи ракетних ударів на своїй території люди не чують, не бачать вибухів. Тому вже можна почути легковажні виправдання, на кшталт, "скільки разів вже лунала тривога, а нічого не відбувається, тож можна не реагувати".
• Втоми і виснаження. Тривале перебування у стані тривоги веде до виснаження захисних сил організму. Виникає втома, яка зменшує протидію небезпеці. Відчуття, що просто немає сил бігти у сховище. 
• Апатії. "Станеться те, що має статися, від мене нічого не залежить". Ми спостерігаємо багато емоцій, страждань, але й випадки щасливого неочікуваного порятунку, тому й може видаватися, що не варто й пробувати докладати зусиль.

Зрідка можливі й інші:

•  Переоцінка сил, власного досвіду, "безтурботність" — "зі мною нічого не трапиться", "я вмію поводитися у небезпеці". Так говорять люди, чия професія у мирному житті була пов’язана із небезпекою, забуваючи про те, що сьогодні маємо справу із небезпекою зовсім іншого рівня.
•  Схильність "бути як всі" — "інші не ховаються, і я не буду". Навіть у стресових ситуаціях ми намагаємося подобатися оточенню. 

Та наразі саме пильність та реагування на небезпеку потрібні для того, щоб:

• Вижити самому та допомогти вижити близьким.
• Не просто вижити, а зберегти сили, щоб працювати, бути корисним, бо після перемоги потрібно буде багато зусиль для відновлення того, що було зруйновано.
• Бути прикладом для оточення. У небезпеці діти та люди старшого віку часто губляться і не можуть швидко орієнтуватися.

Реакція дітей під час сирен може бути зовсім різною: хтось замикається в себе, хтось плаче, а хтось починає шаленіти і зовсім не слухає старших. Дитячий психолог Світлана Ройз впевнена, що це нормальна поведінка дитячої психіки при ситуації, що травмує. Тому дорослі повинні знати, як перемогти дитячу тривожність та нівелювати стан стресу. 

У цьому допоможуть прості вправи, які можна виконувати як у квартирі, почувши звуки обстрілів, так і в бомбосховищі, підвалі чи підземці.

ДОПОМОЖІТЬ СПЕРТИСЯ НА НОГИ

Під час стресової ситуації важливо відчувати ноги. Це стосується як дорослих, так і дітей. Тоді не буде відчуття, що земля йде з-під ніг. І тому займіть таке становище, щоб ваші стопи впевнено стояли на землі.
Дітям повернуть впевненість у своїх силах і перемогти страх допоможуть стрибки та тупання. Якщо це можливо, дозвольте дітям бігати. Для цього можна запропонувати ігри на кшталт скакалочки, резиночки, класиків, кольорового або пісенного світлофора.

ЗРОБІТЬ ЗАРЯДКУ

Якщо ви знаходитесь в людному місці, наприклад, у підвалі багатоповерхового будинку або під землею в метро, ​​і побігати немає можливості, зацікавте дитину зарядкою. Справа в тому, що під час стресу спазмуються м’язи, тому відігнати цей стан допоможуть вправи на розтягування зони шиї та пальців рук. Навчіть дитину і зарядки для м’язів очей: не рухаючи головою, поводьте очима в крайні точки: вгору, вниз, вправо, вліво.

НАГРІЙТЕ ЖИВОТИК

Якщо ваша дитина ще мала, і ви можете взяти її на руки, зробіть це. Якщо дитина вже доросла, обійміть її, міцно притиснувшись, до живота. Своєю ладонею простукуйте її спинку в темпі – 1 удар на секунду. Такий міні-масаж допоможе заспокоїтись, адже під час стресу порушуються функції шлунково-кишкового тракту, через що може виникнути нудота, здуття і навіть діарея. Тепло вашого тіла в районі живота дитини та вібрації від постукувань допоможуть їй відновити роботу ШКТ, а отже адаптація до стресу проходитиме швидше та легше.